Російські вербувальники шукають солдатів серед трудових мігрантів, які вже працювали в країнах Перської затоки. Про це на прикладі Кенії розповів журналіст Пол Кінґ’орі Ванґечі 19 жовтня в Києві, на Четвертій міжнародній конференції «Crimea Global. Understanding Ukraine through the South».
На тій самій панелі Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими оприлюднив нові дані про вербування іноземців: Росія уклала військові контракти з майже 46 тисячами іноземців зі 151 країни. Вербувальники дедалі більше зосереджуються на Африці, а 28–29 жовтня в Москві відбудеться російсько-африканський саміт.
Кенія: вербувальники шукають тих, хто працював у Затоці
Ванґечі, продюсер і ведучий кенійського видання Tuko, описав три групи людей, на яких полюють вербувальники.
Перша група: ті, хто вже працював у країнах Перської затоки. «Вони мають закордонні документи, вони вже мають досвід роботи за кордоном і відкриті до таких можливостей», — пояснив журналіст. Їм пропонують знайомі вакансії охоронців, кухарів, хатніх працівників і водіїв, але з вищою оплатою.
Друга група: працівники охоронних агенцій. Серед них, за словами Ванґечі, є люди з травматичним досвідом, які розуміють, що їдуть в один кінець. Третя група: ті, хто розчарувався в урядових обіцянках дати роботу.
У Росії контракт дають російською мовою, якої кенійці не розуміють, розповів Ванґечі. На бійця відкривають банківський рахунок, спільний із російським агентом, і кладуть туди близько 7 тисяч доларів. Коли людина потрапляє на фронт, агент забирає половину, а другу пересилає агентові в Кенії.
«Виходить так, що життя кенійця-бійця коштує 7 тисяч доларів. Насправді це війна, яка поєднує військові процеси і торгівлю людьми», — сказав журналіст.
За його словами, уряд Кенії звітував у парламенті про 352 підтверджені випадки, тоді як журналісти й родини говорять про 841 кенійця: зниклих, загиблих або поранених. «Якби в них були гроші та документи, вони б одразу повернулися додому», — каже Ванґечі про тих, хто зараз воює на боці Росії.
Після публікацій, протестів родин і обговорення в парламенті вербування кенійців, за оцінкою журналіста, скоротилося приблизно на 80%. Найкраще, каже він, діють людські історії, як-от історія матері, яка більше не може зв’язатися із сином. «Ми повторюємо кенійцям: не їдьте в Росію, не їдьте в Росію», — сказав Ванґечі.
Водночас є й ті, хто їде добровільно. «Я говорив з деякими з них, і вони так і кажуть: ми їдемо, і це квиток в один кінець», — розповів журналіст.
За рік плюс майже 18 тисяч
На минулорічній конференції Коордштаб говорив про 28 тисяч іноземців зі 138 країн. Тепер, за словами секретаря штабу бригадного генерала Дмитра Усова, їх майже 46 тисяч, а країн 151 зі 193 держав-членів ООН.
«Сьогодні ми маємо вже цифру майже 46 тисяч іноземців, які підписали контракти з Міністерством оборони Російської Федерації. І це вже 151 країна світу», — сказав Усов.
На кожного з них, за його словами, у Коордштабі є повні персональні дані: посада, звання, жетон, контракт і дата підписання. Ще для 668 людей встановлюють рік підписання контракту. Дані актуальні станом на 1 або 12 жовтня 2026 року.
У 2022 році Коордштаб зафіксував лише 94 контракти, далі їхня кількість щороку зростала. План Міноборони РФ на 2026 рік становить 18 500 іноземців, підписано вже 16 168 контрактів. Якщо темп збережеться, Росія план виконає або перевиконає, вважає Усов.
Водночас у частині країн вербування вдалося скоротити, а в деяких зупинити повністю. Усов пов’язав це з роботою МЗС України, структур, що займаються полоненими, та з домовленостями з урядами. Оновлену статистику Коордштаб обіцяв оприлюднити на своєму сайті.
За словами Усова, коли уряд якоїсь країни домовляється з Росією про припинення вербування, на полі бою фіксують інший сигнал: її громадян не звільняють від контрактів, а кидають у штурми, «щоб менше потім було якихось питань».
У полоні в Україні перебувають громадяни 59 країн. Найбільше з Узбекистану, Таджикистану, Білорусі, Колумбії, Казахстану, Азербайджану та Киргизстану.
Що кажуть самі полонені
Коордштаб провів анкетування іноземців, які перебувають в українському полоні. Усов уперше показав його результати саме на цій конференції.
Близько 49% опитаних знали, що їдуть воювати в Україну. «Більшість тих, хто перебуває в нас у полоні, і тих, хто підписали контракти, знали, куди їдуть», — наголосив Усов. Ще майже 15% не були в цьому впевнені, а частині взагалі не сказали, куди їх відправляють.
Майже 47% підписали контракт заради російського громадянства: за словами Усова, без контракту з Міноборони РФ отримати його в Росії неможливо. 48,8% потрапили в полон пораненими, а не здалися добровільно.
«Мене дуже здивувала цифра: майже 79% хочуть повернутися в Росію. Вони не хочуть повертатися до своїх країн», — сказав Усов. Полонені пояснюють це тим, що хочуть отримати від Міноборони РФ обіцяні гроші й пільги. Ще 41% уклали контракт через військкомати та пункти набору, і для Усова це доказ системної роботи Міноборони та спецслужб РФ.
Росія вербує іноземців, бо несе великі втрати, пояснив Усов. Так вона зменшує соціальне й бюджетне навантаження всередині країни і не мусить мати справу з родинами загиблих і полонених.
Фокус на Африці та Латинській Америці
У 2026 році російські вербувальники зосередилися на Африці й Латинській Америці, сказав Усов. За даними Коордштабу, частка Африки зросла з 1% у 2023 році до 16,5%, а Латинської Америки з 2,5% до 15%.
Вербувальники користуються трьома речами, пояснив Усов: «бідність, слабка державна політика і дуже мало інформації про війну». Він закликав представників цих країн говорити про війну і про те, що їхні громадяни гинуть на території України. Україна відкрита для журналістів із будь-якої країни і показує табори, де утримують іноземних полонених, додав генерал.
Модераторка панелі Марія Томак зауважила, що вербування в Африці охоплює багато країн, зокрема Камерун, Ботсвану та Зімбабве. «І я не говорю тут навіть про північ африканського континенту», — додала вона.
МЗС: «Це ціла індустрія»
«Це глобальний феномен. І це те, що Москва активно робить у країнах Африки», — сказала директорка Генерального директорату Африки та регіональних африканських організацій МЗС України Любов Абравітова. За її словами, Москва використовує бідність і вразливість людей і так уникає додаткової мобілізації всередині країни.
Сукупно іноземців у російській армії вже більше, ніж військових в арміях багатьох європейських країн, сказала Абравітова. Самим завербованим розповідають іншу історію: «Наратив полягає не в тому, що ці іноземці приїздять воювати проти українців. Ні, вони їдуть воювати із Заходом, із Європою». Окремо вона згадала Алабугу в Татарстані, куди залучають молодих жінок для виробництва дронів.
Вербування стало комерційним і фрагментованим. «Це ціла індустрія вербування іноземців», — сказала дипломатка. Деякі бізнеси в ній працюють за схемою франшизи. Абравітова назвала 289 платформ і каналів, які генерують контент за допомогою штучного інтелекту: коли один закривають, з’являється новий.
Переговори з урядами не зупиняють вербувальників на місцях, пояснила вона. В Африці слабкий контроль кордонів: наприклад, у Південно-Африканській Республіці вербують мігрантів із Зімбабве. А в багатьох африканських країнах воювати за іноземну державу заборонено, тож ті, хто повернеться, ризикують опинитися у в’язниці.
Україна має посольства лише у 18 із 54 країн Африки, тому МЗС робить ставку на медіа, громадянське суспільство та тих, кому люди довіряють. Зокрема, міністерство звернулося до Caritas із проханням поширювати інформацію через церкви. Від Африканського союзу, за словами Абравітової, Україна чекає активнішої ролі.
Наприкінці дискусії Абравітова нагадала про російсько-африканський саміт 28–29 жовтня. На таких форумах часто підписують рамкові угоди, зокрема Кенія планує трудову угоду з Росією. «Це не тільки справа дипломатів. Це також ваша справа», — звернулася вона до учасників.
Шрі-Ланка й Куба: реальні цифри можуть бути вищими
За даними Коордштабу, Росія завербувала 283 громадян Індонезії та 750 громадян Шрі-Ланки. Шрі-ланкійський журналіст-розслідувач Сародж Патірана, фелоу OCCRP, вважає, що його співгромадян значно більше, 2–3 тисячі: завербовані отримують російське громадянство і випадають зі статистики. Кількість кубинців у російській армії професор Міжнародного університету Флориди Еріх де ла Фуенте оцінив приблизно у 20 тисяч.
Де шукати інформацію, зокрема арабською
Коордштаб представляє Головне управління розвідки, тож його цифри отримані з розвідданих або з відкритих джерел із подальшою перевіркою, пояснив Усов. Дані, які штаб публікував раніше, згодом підтверджували самі країни.
Усов назвав три проєкти, через які Україна інформує іноземців та їхні родини. Це «Хочу жить», де вже записали понад сотню відео з іноземними полоненими, і чатботи «Хочу найти», через які рідні з різних країн шукають тих, хто поїхав до Росії. Третій проєкт, StopRussianRecruiters.org, Коордштаб робить разом із МЗС, і він розповідає про схеми вербування. За словами Усова, ці ресурси працюють англійською, французькою, іспанською та арабською мовами.
Усов також попередив про ризики для країн, куди повертаються завербовані: усі іноземці з контрактами, за його словами, проходять через ГРУ або ФСБ. «Повернення кожного такого громадянина — це певні ризики того, що, можливо, ці громадяни будуть співпрацювати з такими структурами вже на території тих країн», — сказав він.
Довідка
У квітні 2026 року, представляючи звіт про іноземних бійців у російській армії, Дмитро Усов заявив, що вербування вдалося суттєво скоротити, зокрема в Єгипті та Сирії. Тоді ж він повідомив, що на російських оборонних підприємствах працюють іноземці, найбільше з них громадяни Індії, Непалу та Єгипту, писало видання LIGA.net.
Сайт StopRussianRecruiters.org Коордштаб і МЗС запустили 25 травня 2026 року. На той момент проєкт називав понад 28 тисяч іноземців із контрактами та щонайменше 5 149 загиблих, повідомляла Kyiv Post.
Третій саміт Росія–Африка відбудеться 28–29 жовтня в Москві. За даними французького видання Africa Intelligence, на яке посилається Al Jazeera, участь у ньому підтвердили 17 африканських лідерів. Al Jazeera також посилається на видання Russia-Africa Monitor, за оцінкою якого вербування африканців на війну викликає дедалі більше обурення через зростання кількості загиблих, поранених і зниклих.
Перший такий саміт у 2019 році в Сочі Путін проводив разом із президентом Єгипту Абдель Фаттахом ас-Сісі, повідомляє сайт президента Єгипту.
Про конференцію
Четверта міжнародна конференція «Crimea Global. Understanding Ukraine through the South» відбулася 19 жовтня 2026 року в Києві під гаслом «Navigating a World of Great Powers». Її організували Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим / Офіс Кримської платформи, Центр прав людини ZMINA та Медійна ініціатива за права людини. Партнери: МЗС України, Український інститут і Центр трансатлантичного діалогу.
Панель «Протидія хижаку: як зупинити вербування Росією іноземців» модерувала Марія Томак, асоційована дослідниця Truth Hounds і співорганізаторка конференції.
Цифри наведено за даними Координаційного штабу, оприлюдненими на конференції. Виступи, що звучали англійською, наведено за українським синхронним перекладом, який транслювався під час конференції. Повний запис доступний на YouTube.
